К В І Т К А_ Г О Р Д О В О Ї

Черкаська осінь нині, слава Богу, багата на мистецькі події.

Тільки - но ми відзначали відкриття після тривалої перерви виставочного залу, вітали в ньому виставку художників, приурочену трагічній пам'яті України — голодомору-33, як ось іще приємна подія. В художньому музеї відкрилася персональна виставка черкаської художниці, члена Спілки художників України Тамари Гордової.

На цю виставку, правда, і черкасці, і сама художниця довгенько чекали. У багатьох містах України виставлялися роботі Гордової, польські любителі мистецтва мали змогу бачити її роботи, як кажуть, мало не в повному зібранні, а персональної виставки на такому рівні в Черкасах ще не було.

Декоративний розпис, представлений художницею в одному із залів музею, це тільки невелика дещиця того, що вона зробила за ці роки. У Гордової є цілі цикли робіт, об'єднаних спільною тематикою, окремі з яких черкасці бачили раніше.

Нинішню виставку можна назвати сонетом любові. У символах декоративного розпису- птахах і квітах - читається ціла поема людського кохання, його злетів і втрат. Часто як ліричний супровід художниця використовує вірші В.Симоненка, Н. Замулко, пісенні рядки.

Радує невтомна працелюбність Гордової, її бажання освоїти різні види декоративно-прикладного мистецтва: писанки, гобелен. Чудовий гобелен “Дерево життя”, до речі, відкриває її нинішню виставку.

Хтось, коментуючи цю подію, сказав, що роботи Гордової — це своєрідний зв'язок з космосом.

Ми б сказали, що це — прямий зв'язок з землею України, її народним мистецтвом, переданим Тамарі від батька з матір'ю. Творчість Гордової — це гарна квітка Черкащини, яка, сподіваємося, буде гідно пошанована не тільки за кордоном, а й у себе на батьківщині.

І. ВОЛОДІНА.

“Черкаський край” 27 листопада 1997 року.